 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
|
|
|
 |
Історія інституту |  |
90-ті роки ХХ століттяЗі здобуттям Україною незалежності, в процесі формування приватної власності та ринкових взаємовідносин, транспорту України довелося вирішувати нові проблеми. Стосовно структури державного управління, Україна пішла за європейськими аналогами. Міністерство автомобільного транспорту (єдине самостійне республіканське міністерство у сфері діяльності транспорту) було ліквідовано, і в 1992 р. створено Міністерство транспорту України. Управління видами транспорту після розпаду Союзу було покладено на відповідні департаменти Мінтрансу України. Першим Міністром транспорту України був призначений Генеральний директор НВО "Автотранспорт" — Орест Дмитрович Климпуш. Інститут став першим осередком дислокації нового міністерства, брав активну участь у його становленні, кадровому забезпеченні. Уже в 1993 р. науково-технічне забезпечення транспорту України здійснювалося в рамках єдиної цільової комплексної програми розвитку транспортного комплексу України "Транспорт". Програмою передбачалося як вирішення проблем транспортного комплексу України в цілому, так і взаємопов'язаних у рамках комплексу проблем кожного з видів транспорту. ДержавтотрансНДІпроект було призначено головною організацією із супроводження програми "Транспорт". Був розроблений Порядок наукового супроводження дослідних, конструкторських та технологічних робіт у системі Міністерства транспорту України, створена науково-технічна Рада, відповідні секції й експертні ради. Все це дозволило оптимізувати процес науково-технічного забезпечення, уникнути дублювання, при менших затратах досягати кращого результату. Запорукою успіху слід вважати наявність і дієвість самої програми "Транспорт", яка стала юридичною основою взаємовідносин між замовником і виконавцем, а також високий фаховий рівень сторін і однакове розуміння проблем науково-технічного забезпечення автомобільного транспорту України. Визнанням науково-практичних досягнень інституту стало призначення його у 1990-х роках базовою організацією з виконання Державної науково-технічної програми "Пальне", в якій брали участь понад 60 інститутів і підприємств двадцяти міністерств і відомств, а також науково-технічних програм "Енергозбереження" і "Транспорт". У рамках цих програм було розпочато виконання комплексу науково-дослідних і конструкторських робіт з розширення використання як моторного палива СПГ високого і середнього тиску, бензогазових і бензо- спиртових сумішей, біодизельного палива. Було розроблено і впроваджено в АТП галузі конструкторську документацію на мобільні газозаправочні установки різної потужності та на переобладнання для роботи на СПГ автомобілів і автопоїздів КамАЗ, ЗИЛ, КАЗ, ГАЗ, Газель, УАЗ, автобусів Ікарус, ЛАЗ, ЛиАЗ, ПАЗ, КаВЗ. Дослідними паливними системами для роботи на середньо- та низькооктанових бензинах з добавками СПГ було обладнано понад 350 автомобілів. Згідно з цими програмами було проведено низку експериментальних досліджень дизельних палив з антидимними газовими добавками, добавок і присадок до рідких палив, різних типів нейтралізаторів та інших пристроїв, призначених для поліпшення екологічних показників і паливної економіч-ності ДТЗ. Починаючи з 1998 р., інститут бере активну участь в дослідженнях і випробуваннях біоетанольних сумішевих бензинів з поліпшеними екологічними показниками, у 2002-2003 рр. — був координатором "Програми робіт з випробувань сумішевого бензину з високооктановою добавкою на автомобільному транспорті м. Києва". Оновлено 20.10.2016 |
||
 |
 |
 |
| Історія інституту | |||
| За понад 85 років існування інститут неодно- разово зазнавав перетво- рень (роз'єднувався й об'єднувався зі структура- ми в галузі автомобільних шляхів) і, відповідно, змінював свою назву. ОЧІЛЬНИКИ ІНСТИТУТУ - 30-ті роки ХХ століття - 50-ті роки ХХ століття - 60-ті роки ХХ століття - 70-ті роки ХХ століття - 90-ті роки ХХ століття - 2000-ні роки - 2010-ті роки |
|||
