Народився 1908 року в с. Роханець, кол. Холмська губернія, Белгорайський уїзд (нині Польща).
У 1923 року переїхав до Києва, де закінчив у 1927 р. Київську 2-у механічну профшколу.
1927-1931 – студент Політехнічного інституту, м. Київ.
Після закінчення інституту отримав направлення в Укргіпродор, м. Київ, де працював інженером.
1933-1935 – як старший інженер брав участь у будівництві автостради Сочі– Мацеста.
У 1939-1941 роках Георгій Михайлович працював начальником проєктного відділу над проєктуванням берегово-укріплювальних робіт морського берегу Одеси.
З 1941 до 1944 служив у лавах Радянської армії в залізнично-дорожній бригаді, спершу начальником мостового відділу, згодом – на посаді зам. начальника виробничо-технічного відділу.
В 1947 році за власним бажанням був демобілізований і з 1 лютого цього ж року розпочав роботу в Інституті будівельної техніки Академії Архітектури УРСР на посаду с.н.с. сектору основ та фундаментів.
У 1948 році захистив дисертацію на науковий ступінь кан. техн. наук з питання стійкості ґрунтових відкосів.
З 1949 року – доцент кафедри будівельних конструкцій КАДІ.
З 1950 року – доцент за курсом «будівництво конструкції».
1952 – 1953 – директор УкрдоНДІ головного дорожнього управляння при Раді Міністрів УРСР, м. Київ
1953 – директор Українського дорожньо-транспортного науково-дослідного інституту Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг.
11 друкованих робіт, 8 рукописів.
За перід Другої світової війни нагороджений орденом «Червона Зірка» та 5 медалями.
Оновлено 01.05.2021