Нестача кадрів через повномасштабну війну вже торкнулась усіх галузей, зокрема і транспортної. Окрім поточного подолання проблеми уряд реформує освітню сферу, щоб уникнути колапсу в повоєнний період. Це відбувається у пришвидшеному режимі, тому вимагає оперативних рішень. Наприклад, нещодавніми змінами транспортного законодавства на профільних підприємствах впроваджують посаду управителя. Лише за приблизними підрахунками Міністерства розвитку громад та територій України, вже навесні потреба в таких спеціалістах може сягнути 100 000 осіб.

Ці та інші цифри навів заступник Міністра – Сергій ДЕРКАЧ під час презентації дослідження «На шляху до відновлення: подолання дефіциту кадрів у транспортному секторі України». Захід відбувся в комбінованому (онлайн/офлайн) форматі в European Hub у Києві. Участь у ньому взяли і представники ДП “ДержавтотрансНДІпроект” на чолі з керівником Володимиром СОЦЬКИМ.

Дослідження презентували фахівці Світового Банку. За їхніми прогнозами, до 2035 року кадровий запит у галузі автоперевезень та громадського транспорту може зрости мінімум на 30%. Порівняння в цифрах має такий вигляд:

• 2023 рік – 400 тис. робочих місць
• 2035 рік – 594-660 тис. робочих місць.

За розрахунками, лише дефіцит водіїв становитиме понад 50 000 осіб. І справа не тільки у війні. Повномасштабна агресія рф, на думку дослідників, стала каталізатором давніх структурних недоліків. А саме таких:

• розрив ланцюга між освітою та ринком праці;
• корінна непривабливість транспортних професій;
• складні умови праці;
• питання кар’єрного зростання й суспільного сприйняття;
• ґендерні та соціальні стереотипи тощо.

Представники Світового Банку в перспективі радять залучати ветеранів, молодь та жінок. Але для цього треба змінити підхід до освіти, структури та іміджу галузі загалом. Серед можливих заходів дослідники пропонують:

• загальнодержавне інформаційне просування привабливості галузі;
• зменшення бар’єру входу (наприклад, освітнього для водіїв);
• підвищення утримання працівників шляхом покращення умов праці;
• посилення можливостей професійного зростання та підтримки на початку кар’єри;
• модернізацію освітніх стандартів, навчальних програм і можливостей викладання;
• розширення можливостей для навчання на практиці;
• створення національного центру розвитку робочої сили та навичок у транспорті;
• поліпшення системної координації, обміну даними та підзвітності.